Записи

трудовое право

Питання звільнення працівників підприємцями

20

Початково дана стаття носила назву «Проблеми фізичних осіб – підприємців при звільнення найманих працівників», проте в процесі її підготовки ситуація кардинально змінилася.

Як Вам відомо, відповідно до діючого Кодексу законів про працю України (КЗпП України) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. При цьому за ст. 21 КЗпП України під трудовим договором розуміють угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Тобто у даному випадку відносини найманого працівника і роботодавця – фізичної особи регулюються укладеним трудовим договором, у тому числі і питання тривалості власне трудових відносин,  а також набрання та припинення його дії.

Разом з тим, згідно зі ст. 24-1 Кодексу законів про працю України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. Такий же порядок встановлено і при розірванні укладеного трудового договору.

До недавнього часу у  цьому випадку і виникала проблема, що при звільненні найманого працівника фізична особа підприємець зіштовхувалася з ситуацією, коли працівник  взагалі не з’являється на роботі порушує свої зобов’язання по укладеному договору, тобто фактично має місце прогул працівника без поважних причин, і згідно зі ст. 40  КЗпП України роботодавець має всі законні права звільнити такого працівника за своєю ініціативою. Проте при зверненні в центр зайнятості за розірванням трудового договору в односторонньому порядку, центр зайнятості відмовляється знімати такий договір з реєстрації без присутності працівника. Таким чином, фактично працівник не працює, але підприємець зобов’язаний сплачувати за нього податки та відображати найманих осіб в бухгалтерському обліку, особливо це негативно впливало на підприємців, які працюють на спрощеній системі оподаткування, оскільки вони щомісяця зобов’язані сплачувати єдиний податок за таких працівників.

Така ситуація виникла через вимоги, зазначені в  Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 р. N 260 (надалі – Порядок). Згідно з п. 6 Порядку у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Разом з тим,  у наступних пунктах зазначеного Порядку вказано, що відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів, на підставі цього запису відповідальна особа центру зайнятості робить на трьох примірниках трудового договору запис про те, що договір знято з реєстрації.

Єдиним виходом з цієї ситуації для підприємця було звернення до суду з вимогами про дострокове розірвання договору та зобов’язання центру зайнятості в судовому порядку зняти цей договір з реєстрації без присутності працівника. Проте це вимагає додаткових витрат на послуги юриста, який готує документи та позов до суду, сплати державного мита, інших судових витрат і що важливо – забирає значний час на розгляд справи в суді, протягом якого підприємець зобов’язаний сплачувати податки за цього працівника. Лише після прийняття позитивного рішення суду (якщо підприємець належно і правильно оформив прогул працівника, дотримався передбачених в законодавстві строків звільнення, вчасно надіслав всі повідомлення про необхідність з’явитися в центр зайнятості для розірвання договору,  а також довів всі обставини, які додатково уточнювалися чи надав документи, витребовувалися судом) та набрання ним чинності, підприємець може звернутися до центру зайнятості і зареєструвати розірвання такого договору.

Тобто, фактично підприємець, як і будь-який інший роботодавець, має право звільнити працівника у будь-який час за власною ініціативою у випадках, прямо передбачених КЗпП України. Разом з тим,  з іншого боку  вказане право обмежене зазначеним вище Порядком, який є підзаконним актом і не може суперечити закону (КЗпП України).

Фактично це питання залишалося невирішеним впродовж останніх 8 років, а проблема набирала масового характеру. Першу спробу вирішити це питання здійснив Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 23.09.2009 р. N 11474.  Комітет вважає, що у випадку належного повідомлення працівника про причини припинення і часу зняття з реєстрації трудового договору, такий договіh може  бути знятий з реєстрації без присутності працівника.

При цьому Комітет ініціював Кабінету Міністрів України розробку проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання застосування законодавства про працю фізичними особами – підприємцями».

І нарешті довгождане вирішення проблеми настало з прийняттям Кабінетом Міністрів України 29 жовтня 2009 року Постанови  № 1168 «Про деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю», яка набрала чинності 13 листопада 2009 року. Основним важливим положенням у ній є те, що відтепер фізична особа – підприємець може самостійно зняти трудовий договір з реєстрації без присутності найманого працівника. У такому випадку вона зобов’язана подати примірник трудового договору; заяву про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання зазначеного договору;  а також копії документів, що підтверджують:

- надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). У разі коли вручити поштове відправлення неможливо, подаються копії підтвердних документів;

- проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником або копію платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати.

При своєчасному наданні перелічених вище документів Державна служба зайнятості протягом трьох робочих днів знімає такий трудовий договір з реєстрації.

Проте, відповідні зміни ще не внесені у Наказ, яким затверджений зазначений вище  Порядок, а тому при зверненні у районний центр зайнятості можуть виникнути певні проблеми при знятті з реєстрації трудового договору. Разом з тим, зазначеною вище Постановою Міністерству праці та соціальної політики надано місячний термін для приведення своїх актів у відповідність до прийнятої Постанови. Тому сподіваємося, що це буде зроблено у найближчому майбутньому та значно полегшить життя фізичних осіб – підприємців.

Топорецька Зоряна
1 комментарий
Люба 
Июнь 13, 2013 15:39

мені 17.чи потрібно мені згоди батька на тимчасову поїздку до Росії.?та чи потрібно для такої поїздки довіриності ?з якими документами мені слід їхати?

еще коментарии
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий