Записи

нормативные акты

Кредити в валюті: бути чи не бути…

60

Відомо, що 20.08.2009 року Господарський суд Донецької області виніс рішення в справі № 9/70пд, яким визнав недійсними кредитний договір, іпотечний договір та договір застави, оскільки прийшов до висновку, що “наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов’язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. “г” ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та не робить укладений кредитний договір законним”.

Зазначене рішення залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року, проте було скасовано (з направленням справи на новий розгляд) Вищим господарським судом України 18.11.2009 року.

Від тоді ситуація щодо законності договорів про надання кредитів в валюті залишається щонайменше спірною.

Вищий господарський суд України (надалі – ВГСУ), скасовуючи “революційне” рішення Господарського суду Донецької області зазначив, що “господарські суди не в повній мірі дослідили обставини щодо застосування положень Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та зауважив, що  відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, в зв’язку з чим ВГСУ прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання чи встановлено чинним законодавством зазначені вище обмеження, а відтак чи підлягала застосуванню до спірних правовідносин сторін вказана норма.

При цьому, кілька моментів все ж таки залишилися поза увагою, хоча мають істотне значення для вирішення питання законності валютних кредитів.

Так, відомо, що згідно з статтею 198 ГК України грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити такі розрахунки. При цьому, вже згадуваний Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” зазначає, що для здійснення операцій з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу необхідна індивідуальна ліцензія НБУ.

ВГСУ, обґрунтовуючи свою постанову від 18.11.2009 року, посилався на Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою НБУ № 483 від 14.10.2004 року, проте ніяк не коментував той факт, що відповідно пункту 1.5. згаданого Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється тільки, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. При цьому, якщо врахувати, що згідно з статтею 346 Господарського кодексу України спершу саме позичальник повинен для одержання кредиту здійснити певні дії (надати відповідні документи), вбачається, що саме позичальник є ініціатором валютної операції (а не банк), а отже, враховуючи, що отримувачем за такою операцією є також позичальник, позиція щодо законності “валютних” кредитів є далеко не однозначною. До речі, таку позицію висловлює і Господарський суд Кіровоградської області (рішення від 27.10.2009 року в справі № 3/98).

Крім того, ВГСУ в іншій справі виявив ще одну цікаву деталь. Так, постановою в справі № 1/207 від 02.03.2010 року ВГСУ зазначив, що відповідно до пункту 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17.07.2001 року № 275 в редакції, що діяла до 05.09.2009 року банківською ліцензією та дозволом банку не могло бути передбачено право на використання іноземної валюти як засобу платежу, а отже наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу у однієї з сторін спірного кредитного договору була обов’язковою.

Таким чином, ВГСУ фактично визнав, що операції з валютними цінностями, пов’язані з наданням кредитів до вересня 2009 року таки потребують індивідуальної ліцензії.

Доцільно передбачити, що банки будуть заперечувати вимоги про визнання недійсними кредитних договорів, посилаючись на пункт 2.1. зазначеного вище Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, яке надає банкам право на підставі ліцензії здійснювати операції з розміщення залучених коштів, проте в такому випадку банкам необхідно буде довести, що саме кошти видані позичальнику є залученими (що досить непросто  ідентифікувати) та розміщуються на власний ризик банку (що може зумовити хвилю спорів про розірвання договорів в зв’язку з істотною зміною обставин).

Залевская Оксана
8 комментариев
Сергій 
Май 11, 2010 12:54

“саме позичальник є ініціатором валютної операції (а не банк)” – спрямування валюти має бути на здійснення платежу, тобто на виконання боргового зобов’язання, а в даному випадку коли банк видає кредит – мова йде не про платіж, а про передачу коштів у власність під зобов’язання позичальника повернути згодом ці кошти.
Під платежем в даній ситуації розуміють сплату позичальником процентів за користування виданим кредитом – а отже банк є отримувачем за валютною операцією.

Май 17, 2010 08:26

Шановний Сергію!

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України банк зобов’заний надати грошові кошти позичальникові.
Отже, в операції з видачі валюти позичальникові банк виконуватиме власне зобов’язання по відношенню до позичальника і банк і цій операції надає кошти, а не отримує їх.

Сергій 
Май 18, 2010 06:47

Шановна колего, можливо Ви праві, але найімовірніше у п. Г ст.5 Декрету під терміном “платіж” – розуміється “оплата, розрахунок за щось…”, а не передання грошових коштів, оскільки безпосередньо надання кредиту (передання кредитних коштів позичальнику) окремо визначеноу п. В ст.5.

Май 18, 2010 10:07

Шановний Сергію!

Оскільки ми дискутуємо навколо положень Постанови НБУ № 483 від 14.10.2004 року, доцільно використовувати даний термін в тому тлумаченні, яке надає зазначений нормативний акт, а саме: “використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) – використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань …..”.
Отже, повертаючись до статті 1054 ЦКУ вбачається, що надаючи позичальникові кошти, банк виконує своє зобов’язання перед ним та використовує при цьому валюту як засіб платежу.

Екатерина 
Май 18, 2010 10:50

Банки выдавали кредиты в валюте. На мой взгляд, невозможно брать отдельный нормативный акт и пытаться его анализировать, примеряя к вышеуказанным действиям банка. Прежде всего необходимо четко определиться в вопросе о том, какую же операцию произвел банк в этом случае. Совершил кредитную операцию в иностранной валюте или использовал валюту как средство платежа. Из нижеприведенного следует, что это совершенно разные операции.
В ст.2 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» дается понятие банковского кредита, а в ч.1 ст. 49 этого же Закона рассматриваются как кредитные только операции, указанные в п.3 ч.1 и в п.п.3-7 части второй ст.47 Закона Украины «О банках и банковской деятельности».
Следовательно, действующим законодательством, т.е. ст. ст. 49 и 47 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» операции с валютными ценностями, установленные п.1 ч.2 ст.47 этого же Закона, не являлись кредитными операциями, следовательно, заключать кредитные договоры с использованием валютных ценностей банки не имели права независимо от того какая лицензия была у банка.
Если же проанализировать все нормы, регулирующие виды валютных операций: Декрет (ст.1 и 4), ЗУ ОБиБД (ст.47), Положении о порядке выдачи лицензий и дозволов (глава2), получается, что все валютные операции, что касаются не пересылки и не международных расчетов сводятся только к ст.4 Декрета. В том числе и размещение на валютном рынке Украины и использование валюты как средства платежа. Поэтому в случае выдачи банком кредита в валюте невозможно говорить о законности использования валюты как средства платежа.

Сергій 
Май 21, 2010 11:20

“Не тяніть так за вуха” – бо відірвете.
Положення взагалі регламентує порядок та умови видачі Національним банком індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти як засобу платежу. А не секрет, що багато споживчих кредитів

Сергій 
Май 21, 2010 11:24

“Не тяніть так за вуха” – бо відірвете.
Положення взагалі регламентує порядок та умови видачі Національним банком індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти як засобу платежу. А не секрет, що багато споживчих кредитів видавалися у готівковій формі через касу банку! До речі, в такому разі слід застосовувати п. 8.12. постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 року.

Май 25, 2010 09:49

Шановний Сергію!

Навіть беручи до уваги “звільнення” (на перший погляд) банків Постановою НБУ від 30.05.2007 року № 200 від обов’язковості отримання індивідуальних ліцензій (хоча, наведений Вами коментар жодним чином не спростовує зазначене в статті)спірність ситуації очевидна.
З цього приводу Вам буде цікаво почитати Постанову ВГСУ № 1/207 від 02.03.2010 року, де Вищий господарський суд України зазначив, що враховуючи, що відповідно до постанови НБУ від 17.07.2001 року № 275 в редакції, що діяла до 05.09.2009 року банківською ліцензією та дозволом банку не могло бути передбачено право на використання іноземної валюти як засобу платежу, наявність індивідуальної ліцензії є обов’язковою.

еще коментарии
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий