Записи

Newsletters

Верховний Суд України представив правову позицію щодо не застосування, в окремих випадках, норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до відносин, які виникають з договору позики.

4

Верховний Суд України в своїй постанові від 18 липня 2012 року № 6-79цс12 дійшов наступного висновку: Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб’єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Таким чином, слід дійти висновку, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст. ст. 1046 – 1048 ЦК України.

Аргументуючи свою думку, Верховний Суд України також вказав на колізію законів (тобто суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів (в даному випадку закону про фін послуги та Цивільного кодексу), прийнятих стосовно одного і того ж питання), яка має вирішуватися на користь прийнятого пізніше. Тобто до договорів позики має застосовуватися акт, виданий пізніше, навіть тоді, коли в ньому не застережно про скасування попереднього. Закон про фінансові послуги набув чинності 2001 році, а Цивільний кодекс в 2004. Нагадаємо, що така позиція (щодо дії актів в часі) неодноразово висловлювалася Конституційним Судом України в рішеннях від 3 жовтня 1997 року в справі № 18/183-97 та від 16 квітня 2009 року в справі № 1-9/2009.

Гетманцев Данил
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий