Записи

блиц

Від свідка до підозрюваного … і навпаки

hands-1655520

Способи захисту в кримінальному процесі в ситуації, коли про підозру не оголошено, але достовірно відомо, що розслідування ведеться стосовно конкретної особи

Новий КПК України наділив широкими правами сторону захисту як у звичний спосіб, так і в активних діях, що до того були прерогативою виключно слідчого, зокрема, в частині збирання доказів, які є обов’язковими для приєднання до кримінального провадження. Крім того, повідомивши про підозру, слідчий автоматично зв’язує себе процесуальними строками розслідування кримінального провадження. Тому, останнім часом слідчий не поспішає повідомляти особу про підозру, формально залишаючи його у статусі свідка, в той же час вчиняє усі можливі процесуальні дії та заходи забезпечення у кримінальному провадженні по відношенню до даного свідка: обшук у свідка, виїмка його речей і документів, призначення експертизи тощо.

У зв’язку із цим, для підготовки майбутнього «плацдарму» активного захисту в якості підозрюваного чи обвинуваченого, або за для того, щоб навіть і не допустити такого прикрого розвитку подій, свідок має у повній мірі використовувати усі можливі законні способи захисту, що надає йому чинне законодавство за його правовим статусом.

Із основного доцільно виділити три інститути, якими не може нехтувати жоден свідок.

По-перше, це інститут допиту. Не треба боятися «ходити на допит», оскільки саме через «перо» протоколу допиту до кримінального провадження потрапляють потрібні тези захисту, які вже «не вирубати сокирою». При цьому залишається непорушна дія статті 63 Конституції України та п.3 ч.1 ст.66 КПК України щодо права свідка відмовитися давати показання щодо себе, що можуть стати підставою для підозри та обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення. Крім того, бетонним парканом від кримінального переслідування виступає п.6 ч.2 ст.87 КПК України, в силу якого отримані слідчим показання від свідка є просто недопустимим доказом, якщо даного свідка буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

По-друге, не треба нехтувати інститутом клопотання до слідчого. Звичайно, такі клопотання не мають такого ж юридичного значення, як клопотання сторони захисту, проте, слідчий не має права проігнорувати направлене до нього клопотання, принаймні на правах звернення. А предмет такого клопотання маже бути досить широким – від надання певних доказів до клопотання про закриття кримінального провадження.

І, нарешті, третій дієвий механізм захисту своїх прав – це інститут оскарження. Оскільки чинним КПК України не передбачене право свідка оскаржувати дії чи бездіяльність слідчого до суду, то в даному випадку «останньою інстанцією» залишається прокуратура, а саме процесуальний керівник у даному кримінальному провадженні. Проте, ідучи таким шляхом, треба приготуватися до формальних відписок, що за шаблоном і свідка відішлють до слідчого судді в порядку статті 303 КПК України. На цей хід слід пам’ятати про вищестоящих прокурорів і про підстави оскарження, а саме статтю 36 КПК України та Закон України «Про прокуратуру».

Як виявляється, інструментів для захисту своїх прав вистачає. Головне не лякатися, не опускати руки і вчасно звертатися за правовою допомогою до фахівця, який виробить лінію захисту і скерує її у вірному напрямку. При цьому, у самого адвоката є додаткові інструменти та гарантії, що стануть незамінними у справі захисту свого клієнта.

Толкачев Ярослав
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий