Записи

хозяйственное право

Окремі аспекти укладення зовнішньоекономічного договору: умова про вибір права

4

При укладенні зовнішньоекономічного договору сторони можуть визначити, право якої держави буде застосовуватись до нього, за виключенням деяких випадків, коли вибір права прямо заборонено законом. Водночас питання вибору права, незважаючи на наявність законодавчого регулювання, залишається складним та проблемним.

Дане право вибору випливає з принципу автономії волі, який і полягає в можливості вказати право конкретної держави, що буде застосовуватись для регулювання правовідносин сторін. Даний принцип знайшов відображення в Законі України «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон № 2709-IV), а також в міжнародних договорах. Так, наприклад, Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена між державами-учасницями СНД 20.03.1992 р., яка, зокрема, встановила правила застосування цивільного законодавства однієї держави  -  учасниці  СНД  на території  іншої  держави  -  учасниці  СНД, зазначає, що права  та  обов’язки  сторін  за  договором визначаються за законодавством країни – місця укладення такого договору, якщо інше не передбачено угодою сторін (ст. 11). Аналогічне положення міститься в Конвенції країн СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеній 22.01.1993 р. (ст. 41). Таким чином, принцип автономії волі має пріоритет у застосування при визначенні застосовного до договору права.

Яке право обрати

Сторони можуть обрати національне право однієї зі сторін договору. При цьому дана сторона опиняється у виграшному становищі, оскільки є більш обізнаною з правом своєї держави.

При обранні права держави, резидентами якої особи не є, сторонам важко буде врахувати усі наслідки укладення зовнішньоекономічного договору у зв’язку з недостатньою обізнаністю з іноземним законодавством. Так, рішенням господарського суду м. Києва від 16.12.2013 р. у справі №  910/19022/13 було встановлено наявність погодження продавця та покупця про регулювання укладених зовнішньоекономічних контрактів законом Англії, у зв’язку з чим суд відхилив доводи відповідача щодо застосування до правовідносин між сторонами ст. 257 ЦК України та застосував Закон Англії про позовну давність, відмовивши в задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

У разі, якщо сторони не можуть дійти згоди щодо права, яке підлягає застосуванню, рішенням може стати застосування міжнародних джерел права, наприклад, Принципів міжнародних комерційних договорів (принципів УНІДРУА). Як зазначається у рішенні господарського суду м. Києва від 09.07.2010 у справі № 32/339, сторони погодились з тим, що  в процесі розгляду та вирішення спору, а також з усіх питань, не передбачених даним контрактом, сторони будуть керуватись нормами міжнародного права, зокрема, Віденською Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів і нормами права місця укладення контракту.

Застосування права

Відповідно до обраного сторонами права будуть регулюватись такі питання, як дійсність договору, його тлумачення; права та обов’язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання; припинення договору, наслідки його недійсності; відступлення права  вимоги  та переведення боргу.

Як зазначається у ст. 5 Закону № 2709-IV, вибір права може бути здійснений щодо правочину  в  цілому або його окремої частини. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при укладенні зовнішньоекономічного договору,  на різних стадіях його виконання тощо.  Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після укладення договору, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не можуть бути  підставою для визнання правочину недійсним у зв’язку з недодержанням його форми; обмежити чи порушити права,  які  набули  треті  особи  до моменту вибору права або зміни раніше обраного права.

Застосування права  іноземної  держави  охоплює  всі  його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування  норми  права  іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі,  що ця норма належить до публічного права (ст. 6 Закону № 2709-IV). Відповідно до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 N 04-5/608           «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх   відносини   за   угодою,  означає  вибір  саме  національного законодавства  України,  а  не  окремих  законодавчих  актів,   що регулюють відповідні відносини сторін (п.3.1).

Коли обране право не застосовується

Право вибору правопорядку певної держави обмежується рядом імперативних норм. Наприклад, сторони не можуть обрати право для регулювання питання  правоздатності та дієздатності сторін, права власності, інших речових прав, оскільки право, яке має застосовуватись до даних правовідносин, імперативно визначене в законі.

Обмеженням автономії волі сторін є також застереження про публічний порядок, яке передбачає, що норми іноземного права не застосовуються, коли їх застосування призводить до наслідків, які суперечать основам правопорядку України (ст. 12 Закону № 2709-IV). Пленум Верховного суду України у п.12 постанови «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 р. визначив публічний порядок як правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).   

Обмежує дію принципу автономії волі також положення законодавства про обхід закону як застереження щодо недобросовісного вибору права. Так, відповідно до ст. 10 Закону № 2709-IV правочин та інші дії учасників приватноправових  відносин, спрямовані  на підпорядкування цих відносин праву іншому,  ніж те, що визначається згідно із цим Законом,  в обхід його  положень, є нікчемними. У цьому разі застосовується право, яке підлягає застосуванню відповідно до норм цього Закону.

Якщо право не обрано

У разі відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічного договору щодо застосовуваного права, суд буде визначати його на підставі колізійної норми, тобто норми, що відсилає до права певної держави, яка може міститися в міжнародних договорах, а у разі відсутності такого регулювання – відповідно до колізійної норми національного законодавства.

Так, відповідно до ст.ст. 32,44 Закону № 2709-IV у разі відсутності згоди сторін про вибір права, що підлягає застосуванню до договору, застосовується  право, яке має найбільш тісний  зв’язок  із договором. При цьому, якщо інше не випливає з умов,  суті договору або сукупності обставин справи, то договір більш тісно пов’язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для його змісту, має своє місце проживання або місцезнаходження. Таку сторону визначає ст. 44 Закону: це продавець – за договором купівлі-продажу, наймодавець – за договором найму, дарувальник – за договором дарування, перевізник – за договором перевезення тощо. Так, в рішенні від 14.12.2009 р. у справі № 39/243 господарський суд м. Києва зазначив, що враховуючи те, що контракт не містить посилання на застосовуване матеріальне право, до контракту застосовується матеріальне право країни-продавця за контрактом, а саме: матеріальне право Румунії, оскільки позивач (продавець) є юридичною особою за законодавством Румунії та зареєстрований в Румунії. 

У разі, якщо предметом договору є нерухоме майно,  правом,  з яким договір найбільш тісно пов’язаний, вважається право держави, у якій це майно    знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, – право держави, де здійснена реєстрація. Щодо договорів про спільну діяльність або виконання робіт – це право держави, у якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати, а щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі,  - право держави,  у якій проводяться аукціон,  конкурс або знаходиться біржа.

Таким, чином принцип найбільш тісного зв’язку є субсидіарним по відношенню до принципу автономії волі і не передбачає чітких критеріїв для визначення застосовного права, яке має обиратись з врахуванням усіх обставин справи.

З’ясування змісту

При  застосуванні  права іноземної  держави  суд чи інший орган  встановлює  зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою  застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів  та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (ст. 8 Закону № 2709-IV).

Як правило, в процесі розгляду справи встановленню змісту норм сприяють самі сторони, які подають до суду витяги із законодавства, інші документи, перекладені на українську мову. Проте, якщо зміст права не встановлений, застосуванню підлягає право України.

Також, відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.2 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 N 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» у разі відсутності законодавства,  що регулює  спірні  відносини  за участю  іноземного суб’єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї. Звичаї у  сфері зовнішньоекономічних зв’язків у ряді випадків тлумачаться  міжнародними організаціями. Прикладом можуть бути розроблені  Міжнародною торговою палатою Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, Уніфіковані правила по інкасо, Офіційні правила  тлумачення  торговельних  термінів “Інкотермс”. 

Таким чином, для регулювання договірних правовідносин сторони можуть обрати право держави сторони договору, право іншої держави чи  міжнародні джерела права за умови, що даний вибір не суперечить нормам закону. Вибір права може бути здійснений як при укладенні договору, так і при його виконанні. 

 

 


Лещенко Наталья
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий