Записи

законопроекты

“Спрощення” процедури видачі дозволів на застосування праці іноземців та посвідок на тимчасове проживання в Україні

working-1219889

В Верховній раді України зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій (щодо скасування реєстрації іноземних інвестицій та внесення змін в правила працевлаштування та тимчасового проживання іноземців)» № 4541 від 28.04.2016 року (наділі – Законопроект), а 30.06.2016 року, попри негативні висновки ГНЕУ, була зареєстрована відповідна постанова про прийняття проекту Закону за основу в першому читанні та направлення до Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики  та підприємництва на доопрацювання з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи з подальшим винесенням його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні.

Хотілось би розглянути саме ту частину змін, що стосується «спрощення процедури видачі дозволів на застосування праці іноземців та посвідок на тимчасове проживання в Україні», як говорить нам Пояснювальна записка.

Так от, зі «спрощеного», в процедурі отримання дозволів на працевлаштування та посвідок на тимчасове проживання, можна виділити зовсім не багато, а саме:

1. Праця іноземних високооплачуваних професіоналів може застосовуватися без дозволу на застосовування праці на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посадах за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу на застосування праці за основним місцем роботи. Високооплачуваність залежить від розміру заробітної плати, і вважається такою, якщо заробітна плата становить не менше ніж 100 мінімальних заробітних плат. Що стосується інших іноземців, то вони можуть суміщати свою посаду, визначену в дозволі на застосування праці, з посадою тимчасово відсутнього працівника за умови, що суміщення триває не більше ніж 60 календарних днів протягом календарного року.

За чинними правилами (Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, що затверджений Постановою КМУ від 27 травня 2013 р. № 437 (надалі – Постанова)), іноземець може працювати на лише за одним дозволом на працевлаштування за основним місцем роботи і у одного роботодавця, суміщення посад не допускається. Переведення на іншу посаду в межах підприємства вимагає отримання нового дозволу на працевлаштування і скасування попереднього.

2. Скорочується перелік документів, що потрібно подавати на розгляд до уповноваженого органу. Так планується подавати:

1) заяву, в якій роботодавець підтверджує, що посада іноземця чи особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;

2) копію сторінок паспортного документа іноземця чи особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

3) кольорову фотокартку іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметри.

В залежності від категорії до якої відноситься іноземець, якого планують працевлаштувати, додатково подається:

1) для всіх категорій іноземних найманих працівників – копія проекту трудового договору з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем, та додаткові документи, якщо для відповідної категорії іноземних найманих працівників, визначені в цій статті;

2) для працевлаштованих засновників та/або учасників та/або кінцевих бенефіціарів (контролерів) юридичної особи — уповноважений орган самостійно отримує дані про те, чи формування статутного капіталу товариства закінчено на момент подання заяви про видачу дозволу,

3) для випускників університетів, віднесених до першої сотні в світових рейтингах – копія диплому про вищу освіту відповідного університету, належно легалізованого з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;)

4) для іноземних працівників творчих професій – нотаріально засвідчені копії документів, що ідентифікують об’єкт авторського права і (або) суміжних прав автора та засвідчують авторство (авторське право);

5) для іноземних ІТ-професіоналів — уповноважений орган самостійно отримує дані про те, чи роботодавець має зареєстрований вид діяльності орган зайнятості — комп’ютерне програмування;

6) відряджених іноземних працівників – копію договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, що направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг);

7) для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв – рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця чи особи без громадянства на роботу в Україну та копію контракту, укладеного між іноземцем чи особою без громадянства та іноземним суб’єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну з визначенням строку роботи в Україні;

8) для іноземців чи особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту– копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні.

За нормами діючої Постанови серед обов’язкових документів потрібно надавати ще копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця чи особи без громадянств, документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ, довідку про відсутність судимості.

Окремо можна виділити ряд цікавих, хоча подеколи, неоднозначних змін.

Законодавець пропонує встановити обов’язкові мінімуми для розміру заробітних плат працевлаштованих іноземців. Таким чином, роботодавець може отримати дозвіл на застосування праці іноземного найманого працівника за умови сплати йому заробітної плати розміром не менш ніж:

1) п’ять мінімальних заробітних плат — іноземним найманим працівникам громадських об’єднань, благодійних організацій та навчальних закладів, визначених у ст. 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України “Про освіту”;

2) десять мінімальних заробітних плат — для всіх інших категорій найманих працівників.

Вимоги до мінімальної заробітної плати не застосовуються до  особливих категорій іноземних найманих працівників (іноземні високооплачувані професіонали; працевлаштовані засновники та/або учасники та/або кінцеві бенефіціари (контролери) юридичної особи; випускники університетів, віднесених до першої сотні в світових рейтингах університетів, з переліку рейтингів університетів, визначеного Кабінетом Міністрів України; іноземні працівники творчих професій; іноземні ІТ-професіонали).

Вважаю, що такі критерії обмежують права і гідність українських громадян та ставлять їх в нерівне положення з іноземцями/особами без громадянства, оскільки українцям державою гарантовано отримання заробітної плати в розмірі не менше мінімальної (станом на липень 2016 – 1450 грн.).

Також пропонується змінити строк дії дозволів на працевлаштування і встановити його відповідно до категорії іноземців та осіб без громадянства:

1) на строк дії трудового договору, але не більше ніж на п’ять років— для особливих категорій іноземних найманих працівників;

2) на строк дії зовнішньоекономічного контракту, але не більше ніж на п’ять років — для іноземних відряджених працівників;

3) на строк дії рішення рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця чи особи без громадянства на роботу в Україну та контракту, укладеного між іноземцем чи особою без громадянства та іноземним суб’єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну  – для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв;

4) на строк дії трудового договору, але не більше ніж на один рік — для всіх інших іноземних найманих працівників.

Наразі дозвіл на працевлаштування видається на строк до 1 року.

В залежності від строку дії дозволу і градується розмір сплати за його тримання:

1) шість мінімальних заробітних плат – для дозволів, що видаються на строк від одного до трьох років;

2) чотири мінімальні заробітні плати – для дозволів, що видаються на строк від шести місяців до одного року включно.

3) дві мінімальні заробітні плати – для дозволів, що видаються на строк до шести місяців.

На сьогодні розмір плати за отримання дозволу на працевлаштування складає 4 мін. заробітні плати.

Законопроектом встановлюють додатковий критерій, який дозволяє отримати посвідку на тимчасове проживання. Так, іноземці та особи без громадянства мають право отримати посвідку на тимчасове проживання за таких умов:

1) він є учасником та/або засновником такої юридичної особи та/або бенефіціарним власником (контролером) такої юридичної особи, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

2) розмір частки у власності іноземця або особи без громадянства або іноземної юридичної особи, кінцевим бенефіціаром (контролером) якої він є, в статутному капіталі української юридичної особи становить не менше 100 000 Євро за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України на дату внесення іноземної інвестиції.

Для продовження строку дії посвідки іноземець або особа без громадянства має підтвердити:

1) працевлаштування в цьому господарському товаристві щонайменше трьох громадян України, які почали роботу не менш ніж за шість місяців до дати звернення про отримання або продовження строку дії посвідки; або

2) сплату господарським товариством податку на прибуток в розмірі не меншому ніж п’ятдесят мінімальних заробітних плат за останній повний фінансовий рік до дати звернення про отримання або продовження строку дії посвідки.

Зрозуміло, що таким чином законодавець планує збільшити потік іноземних інвестицій в Україну, але під питанням залишається раціональність «отримання посвідки» іноземцем, якщо її “вартість” буде становити більше ніж 2 500 000 млн. гривень.

Також варто зазначити, що усталена практика законодавчої техніки встановлює, що норми закону повинні регулювати найважливіші суспільні відносини шляхом визначення прав та обов’язків їх учасників. Порядку реалізації таких прав та обов’язків, за часту, виносяться в підзаконні нормативно-правові акти. Наразі так і є, детальне регулювання процесу отримання дозволів на працевлаштування визначено Постановою КМУ.

Отже, враховуючи той факт, що Законопроект ще не розглядався на засідання ВРУ (принаймні інформації про його розгляд на сайті ВРУ немає) доцільніше було б рекомендувати Верховній Раді України відправити Законопроект на доопрацювання авторам законодавчої ініціативи. Оскільки враховуючи велику кількість зауважень та недоліків (зокрема і технічного характеру) законопроект не можливо буде виправити між першим та другим читанням.

Ивахненко Юлия
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий