Записи

международное право

«Сліпий траст»: досвід США

blind-trust-21

Умовність розмежування влади та бізнесу у нашій країні вже давним-давно нікого не дивує. Для всіх досить очевидним є те, що саме економічні (фінансові) інтереси визначають політичну поведінку посадовців. Однак світовий досвід знає дієві механізми уникнення конфлікту фінансових та політичних інтересів, одним серед яких є передача фінансових активів у «сліпий траст».

Зауважу, що природа загадкового інституту «сліпого трасту» для багатьох українців і досі залишається не розкритою. Власне, така ситуація є цілком обґрунтованою, так як поняття “траст” не є традиційним для германо-романської правової сім’ї. Більше того, це поняття присутнє виключно у правових системах, заснованих на Загальному праві (англо-саксонському), в той час, як країни континентального права використовують поняття «фонд», «довірча власність». Саме тому детальний аналіз законодавства країн англо-американської правової сім’ї є першоосновою для розуміння функціонування інституту “сліпого трасту”. У даній статті пропоную ознайомитися з практикою застосування “сліпого трасту” на прикладі США.

Що таке «сліпий траст»?

Траст – це система відносин, при якій майно, яке належить засновнику, передається в розпорядження довірчого власника (керуючого або попечителя), але прибуток з нього отримують вигодонабувачі (бенефіціари). Сліпий траст — це траст, в якому довірчий власник має повну свободу дій щодо активів, переданих у траст засновником, в той час, як засновник та бенефіціари не володіють жодною інформацією про активи трасту і не мають права втручатися у роботу довірчого власника. Траст вважається «сліпим», тому що в кінцевому результаті, за рахунок продажу переданих активів і придбання нових, його засновник повністю втрачає над активами будь-який контроль.

«Сліпі трасти» можуть застосовуватися щасливчиками, які виграли в лотерею і бажають залишити походження отриманих активів в анонімності. Траст може також стати в нагоді, коли впливові особи мають доступ до інсайдерської інформації і хочуть захистити себе від будь-яких звинувачень у правопорушеннях, пов’язаних із операціями з інвестиційними рахунками. Проте найчастіше сліпий траст асоціюють із політикою, де він відіграє роль чи не найефективнішого методу уникнення конфлікту інтересів.

Уявіть, що особа заснувала та успішно управляла приватною інвестиційною компанією. Її активи сягнули більше 200 мільйонів доларів США. Через 15 років ведення успішного бізнесу, він відчув бажання присвятити своє життя служінню народові і вирішив балотуватися на пост Президента. Однак є одна дрібничка: значна частина його активів знаходиться у Китаї. Аби уникнути звинувачень щодо ліберальної політики відносно Китаю, він передає свої активи незалежній установі і повністю відмовляється від здійснення контролю над переданими активами – іншими словами, втрачає «фінансовий інтерес» та зберігає об’єктивність та неупередженість у своїй політичній діяльності.

Уникнення конфлікту інтересів

З вищенаведеного прикладу очевидним стає, що ключовою ідеєю застосування «сліпого трасту» є уникнення конфлікту інтересів. Вказаний принцип детально регулюється Законом про урядову етику (Ethics in Government Act of 1978), що був прийнятий в результаті Вотергейтського скандалу 1972-1974 рр. Відповідно до федерального закону США, основними методами регулювання конфлікту інтересів є дискваліфікація і розкриття інформації.

Дискваліфікація передбачає обов’язок державного службовця виконавчої влади, за винятком президента або віце-президента, заявити самовідвід або дискваліфікувати себе від участі в будь-якому

урядовому питанні, в якому він має фінансову зацікавленість, або в яких його дружина/чоловік, діти, партнери, або інші зацікавлені особи, мають фінансовий інтерес.

Розкриття інформації, у свою чергу, передбачає обов’язок посадових осіб високого рангу публічно розкрити інформацію щодо власних фінансових активів при вступі на державну службу. Такий обов’язок залишається протягом усього періоду зайняття державної посади (щорічне звітування). Важливо зазначити, що фінансова інформація, яка розкривається посадовою особою, є досить широкою і включає інформацію щодо походження усіх активів і володінь посадових осіб, таких як акції, облігації, відсотки від нерухомості, опціони на акції, ф’ючерси, частки участі у статутному капіталі. Більше того, детальному розкриттю підлягають навіть ті активи, які були передані у траст та управляються незалежною довіреною особою на користь посадової особи! Тим не менш, існує декілька методів, які дозволяють державним чиновникам обійти вимогу повного розкриття власних активів, одним із яких є передача активів у «кваліфікований сліпий траст».

Вимоги до кваліфікованого сліпого трасту

Відповідно до положень Кодексу федеральних нормативних активів, основоположною метою сліпих трастів є переведення на незалежного довірчого власника обов’язку здійснювати контроль та управління активами трасту з одночасною втратою права участі в управлінні активами його засновника, бенефіціарів або інших зацікавлених осіб (5 C.F.R. §2634.403 (б) (2012)).

«Кваліфікований сліпий траст» має відповідати наступним вимогам:

Попереднє затвердження. Аби траст вважався «кваліфікованим сліпим трастом» для цілей уникнення конфлікту інтересів, державний службовець повинен отримати попереднє схвалення цільового інструменту і довіреної особи у відповідного наглядового органу з питань етики (5 U.S.C. додаток. § 102 (F) (3) (D)). Такими органами є Управління з урядової етики; Комітет Сенату з питань етики або Комітет Палати представників з питань службової поведінки.

Первісне звітування. Після того, як траст був створений, посадова особа протягом 30 днів повинна подати в наглядове бюро з питань етики трастову угоду і список усіх активів, вперше переданих в траст, із зазначенням їх вартості (5 U.S.C. додаток §102 (е) (5) (А)).

Незалежний довірчий власник. Довірчим власником трасту може бути фінансовий інститут, C.P.A. (сертифікований аудитор), адвокат, брокер, або інвестиційний консультант. Довірчий власник трасту і його співробітники повинні бути незалежними від державних службовців або інших зацікавлених сторін трасту, не можуть були «асоційованими» та/або «афілійованими» особами (у тому числі співробітники, партнери чи родичі довірчого власника трасту) посадової особи чи іншої зацікавленої особи трасту (5 U.S.C. додаток § 102 (е) (3) (А)).

Звичайно, як свідчить практика, критерії незалежності довірчого власника бувають досить умовними. Так, довіреним власником «сліпого трасту» кандидата у президенти США від Республіканської партії (2012 рік) Мітта Ромні був його особистий адвокат.

Безумовна передача. Обов’язковою умовою трасту є наділення довірчого власника сліпого трасту свободою щодо розпорядження активами на свій особистий розсуд, якщо обмеження на розпорядження конкретними активами не встановлені наглядовим бюро з питань етики (5 U.S.C. додаток §102 (е) (3) (В)).

Заборонені активи. Походження активів, що були передані в траст вперше, залишатиметься відомим посадовій особі, а тому, такі активи, як і раніше, вважатимуться “фінансовими інтересами” державної посадової особи. Так триватиме до того часу, доки довірчий власник трасту не повідомить державного службовця, що такий актив був проданий, або його вартість зменшилася до розміру, що складає менше $ 1000 (5 U.S.C. додаток §102 (е) (4) (А).

Траст не повинен містити будь-яких активів, якими державному службовцю прямо заборонено володіти федеральним законом або нормативними актами (5 U.S.C. додаток §102 (е) (3) (С) (II))

Жодних повідомлень. Довірчому власнику трастом забороняється консультувати або спілкуватися з бенефіціарами або іншими зацікавленими особами трасту щодо походження будь-якого активу, який перебуває в трасті. Довірчому власнику дозволяється повідомляти довірителя лише щодо продажу активу, який був вперше переданий в траст, або щодо зменшення вартості активу до розміру, що складає $ 1000.

Звісно, на практиці зазначену норму, яка забороняє здійснювати будь-який контроль над активами засновнику,  посадовці «обходять», застосовуючи при цьому методи непрямого контролю активів трасту (наприклад, листи-рекомендації щодо управління активом).

Звітність. Податкова декларація по трасту подається довірчим власником трасту.

Жодна зацікавлена особа не може отримати звіт про активи трасту та джерела їх походження, за винятком: (1) квартального звіту про сукупну ринкову вартість активів, що надається зацікавленим особам трасту; (2) звіту про прибуток трасту і будь-якої іншої інформації, необхідної для того, аби зацікавлена особа заповнила свою індивідуальну податкову декларацію про доходи; і (3) щорічного звіту про сукупний розмір доходу трасту.

Важливо зазначити, що державний службовець звільняється від обов’язку подання звітності щодо активів трасту, окрім відомостей про вартість і дохід трасту в цілому. Саме тому, сліпі трасти часто використовуються тими посадовими особами уряду, до яких не застосовуються вимоги щодо дискваліфікації (серед них члени Конгресу, Президент і Віце-Президент). Якщо такі трасти відповідають вимогам “кваліфікованого сліпого трасту”, відповідно до федерального закону, то розкриття інформації для таких посадових осіб значно спрощується: обов’язковим залишається лише ідентифікація самого трасту та зазначення загального доходу від нього, на відміну від усіх індивідуальних базових активів і операцій (5 U.S.C. додаток §§102 (е) (3) (С), 102 (е) (6) (А)).

Виконання. Порушення, пов’язані з конфліктом інтересів посадових осіб, підпадають під регулювання федеральним кримінальним правом. Щороку Управління з урядової етики формує список чиновників, які порушили норми кримінального права.

Досвід застосування

Практика застосування американськими політиками сліпих трастів, як методу уникнення конфлікту інтересів, неоднозначна.

Першим обраним державним чиновником США, який застосував сліпий траст, був 36-й президент Ліндон Джонсон (передав власну телестанцію KTBC в Остіні незалежному довірчому власнику). Період його президентського правління припадає на 60-ті роки минулого століття, що свідчить про те, що вимоги щодо передачі активів посадових осіб США у сліпий траст на той час ще не застосовувалися.

З прийняттям Закону про урядову етику 1978 року, практика застосування сліпих трастів відчутно збільшилася. Так, з 1978 року майже всі президенти та сенатори США передавали власні активи у сліпий траст. Як виняток, журналісти не втомлюються зазначати Барака Обаму, активи якого знаходяться не у сліпому трасті, а у спільних інвестиційних фондах. Однак не варто беззаперечно вірити цій інформації, так як, будучи  Сенатором Конгресу США, Барак Обама передав усі свої активи у «сліпий траст», який, зрештою, виявився достатньо «зрячим». Так, у 2005 році довірчий власник «сліпого трасту» Обами придбав акції однієї з біотехнологічних компаній, яка розробляла препарати для лікування пташиного грипу. Після придбання акцій, сенатор вніс законопроект, яким передбачалося виділення більших видатків з федерального бюджету на дослідження та розробку ліків від пташиного грипу. Сам же Обама стверджував, що його брокер купив акції, відповідно до трастової угоди, яка на той час ще не була остаточно підписана, а про самі інвестиції сенаторові не було відомо ще протягом декількох місяців. Втім, набутий досвід Барак Обама засвоїв і на час балотування на пост президента США у 2009 році усі його активи були вкладені у спільні інвестиційні фонди та казначейські білети США.

Випадки нехтування прямої вказівки закону щодо втрати повного контролю над активами трасту, насправді, досить поширені. Так, «не достатньо» сліпим виявився сліпий траст, точніше сліпі трасти лідера більшості в Сенаті Білла Фріста, який заснував тринадцять сліпих трастів та продовжував здійснювати контроль над активами, віддаючи накази щодо розпорядження активів (так, за дорученням Сенатора були куплені всі акції в Hospital Corporation of America (HCA), вартість яких складала сотні тисяч доларів США.

Висновки

Майже півстолітній досвід передачі активів посадових осіб у «кваліфіковані сліпі трасти» та чітке законодавче регулювання дає можливість стверджувати, що застосування «сліпого трасту» у політичному середовищі Сполучених Штатів слугує ефективним методом уникнення конфлікту інтересів. Однак, ефективним цей метод є лише тоді, коли засновники «сліпого трасту» не нехтують основоположним принципом даного різновиду трасту – втратою контролю над активами та відсутністю будь-якого доступу до інформації щодо походження будь-якого придбаного активу.

Ідея застосування «сліпого трасту» представниками українського політикуму є вельми прогресивною. Проте, відсутність в Україні не лише законодавчої, але й понятійної бази, що слугували б застосуванню незалежних трастів, а також неукорінення традиції поділу бізнесу та влади роблять використання даного методу уникнення конфлікту інтересів досить проблематичним.

Марчук Богдана
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий