Записи

международное право

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

b14557969116899

При здійсненні міжнародних повітряних перевезень кожна із сторін має свої права та обов’язки. Так, основним обов’язком пасажира є оплата послуг перевізника, а основний обов’язок перевізника здійснити перевезення. Таким чином, відмова однієї з сторін виконати покладене на цю сторону зобов’язання призводить до збитків іншій стороні. Особливо актуальним це питання стало після ситуації з подорожуючими, а саме відміна рейсів та подальші наслідки цієї відміни. В наслідок такої ситуації тисячі пасажирів, які б мали насолоджуватися подорожжю та відпочинком стикаються із порушенням їхніх прав та завданням матеріальної та моральної шкоди. До такої шкоди відносяться: оплата невикористаного бронювання проживання в готелі, оплата не використаних додаткових послуг (наприклад, новорічної вечері, послуги “вибір місця на борту літака”) тощо. Окрім того, перевізники дуже часто нехтують покладеними на них обов’язками: наприклад, поселити пасажирів у транзитний готель, забезпечити їжею та напоями.

Проблему, яка пов’язана із цією ситуацією, можна умовно поділити на 2 складові:

1) Необізнаність самих пасажирів із їх правами (зокрема, щодо небажання перевізника виконувати свої обов’язки).

2) Незахищеність пасажирів з боку держави (мається на увазі колізійність правових норм щодо захисту пасажирами своїх прав та інтересів у суді).

Щодо першої складової, то тут законодавець покладає обов’язок обізнаності пасажирів з їхніми правами на них самих, адже пасажири не знають своїх прав лише через те, що самостійно не ознайомились із законодавством, що їм їх гарантує. Проте, на нашу думку, формулювання закону в тому вигляді, в якому воно наразі існує, є не зовсім правильним. Відповідно до статті 24 Закону України “Про туризм” туроператор/турагент зобов’язаний надавати туристам (у даному випадку пасажирам, що подорожують в рамках туристичного туру) необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов’язки та правила поведінки туристів, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону тощо. При цьому обов’язок надавати інформацію туристам, як пасажирам, щодо прав останніх розповсюджується виключно на права пасажирів за договором про надання туристичних послуг. На нашу думку це не відповідає реаліям сьогодення. Тобто, держава у цьому питанні не турбується про забезпечення громадян необхідною та повною інформацією.

Щодо другої складової, то у законодавстві нашої держави немає норми, яка б прямо визначала підсудність спорів з міжнародних перевезень. Окрім цього, стаття 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» може трактуватися двояко, оскільки п. 2 цієї статті передбачає підсудність спору українським судам, якщо на території України знаходиться  філія  або представництво іноземної юридичної особи–відповідача. Проте, п. 5 цієї ж статті передбачає підсудність спору судам України, якщо у справі про відшкодування шкоди позивач – фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа – відповідач – місцезнаходження в Україні. Таким чином двозначність цієї норми створює правові колізії.

З зазначеного вище випливає, що держава, як гарант прав та інтересів своїх громадян (відображення у статті 14 Закону України “Про туризм”), не в повній мірі виконує свої обов’язки по відношенню до такої категорії громадян як пасажири. Тому ми вважаємо, що поставлені питання можна вирішити наступним чином:

1) Доповнити статтю 24 Закону України “Про туризм” обов’язком  туроператорів/турагентів роз’яснювати пасажирам їхні права у разі настання непередбачуваних ситуацій, що пов’язані з діяльністю третіх осіб, які проводять самостійну діяльність на яку турагент не може безпосередньо впливати. В тому числі обов’язок роз’яснювати пасажирам їхні права, які прямо не залежать від діяльності туроператорів/турагентів відповідно до норм міжнародного права.

2) Доповнити Закон України «Про міжнародне приватне право» нормою щодо підсудності справ по міжнародним перевезенням судам України, якщо хоча б одна із сторін спору має місце проживання та/або місцезнаходження в Україні.

На нашу думку такі доповнення та нововведення підвищать юридичну обізнаність наших громадян-пасажирів, убезпечать їх від помилкових та неправильних дій у разі настання непередбачуваних обставин під час здійснення подорожі, та вплинуть на зменшення кількості спорів у цій сфері. За цих умов перевізники будуть намагатися уникати порушень своїх обов’язків, з метою уникнення матеріальної відповідальності за такі порушення.

Степанюк Мария
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий