Записи

гражданское право

Стягнення аліментів по-новому

mw_right_5008_1

Питання виконання батьками обов’язку щодо утримання своїх дітей не втрачає своєї актуальності. Проблема забезпечення належної виплати аліментів сьогодні торкається багатьох сімей. 8 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який суттєво врегульовує багато прогалин і неточностей, що були наявні у цій сфері. Головна особливість нововвведень – спрямованість на першочерговий захист інтересів дитини. Тож що змінилось? На які моменти варто звернути увагу? Яких результатів можна очікувати? Які положення потребують доопрацювання? Спробуємо з’ясувати.

Збільшення мінімального розміру аліментів

Чи не найбільш важливим питанням в аліментних правовідносинах є визначення розміру виплат. Загалом закон встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно, мінімальний розмір аліментів на одну дитину збільшено із 30 % прожиткового мінімуму до 50 %. Тобто тепер до грудня 2017 року дитині до 6 років не може виплачуватися менше 713 гривень (від 6 до 18 років – менше 888,5 гривень), а з грудня 2017 року мінімальний розмір аліментів становитиме 746 гривень для малюка віком до 6 років (930 гривень для дитини від 6 до 18 років).

Однак таке нововведення хоч і містить чимало помітних покращень у контексті аліментних зобов’язань, але все ж викликає деякі питання, пов’язані саме з реалізацією його положень.

По-перше, як бути, якщо раніше суд уже прийняв рішення про призначення аліментів у меншій сумі, ніж нововведений мінімальний розмір (наприклад, 30 % прожиткового мінімуму). В такому разі присуджені до набуття чинності закону аліменти у фіксованому розмірі 30 % прожиткового мінімуму підлягають перерахунку до 50 % прожиткового мінімуму. Але закон не дає відповіді на питання, як це має бути здійснено, чи необхідно стягувачу подавати позов про збільшення розміру аліментів. В останньому випадку вбачається загроза перевантаження судів такими позовними заявами. На нашу думку, перерахунок має бути здійснений з дня набрання законом чинності.

По-друге, проблемним залишається питання про те, що робити, коли аліменти в сумі, меншій нового мінімального їх розміру, відраховувались із заробітної плати платника. Необхідно зазначити, що такі відрахування на користь стягувача аліментів здійснюються на підставі заяви працівника або постанови виконавця в рамках виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. В даній постанові має міститися розмір та порядок здійснення відрахування із заробітної плати. А тому роботодавець не може самостійно відраховувати із заробітної плати суму, яка перевищує суму, що міститься в постанові виконавця.

З огляду на це, є два шляхи вирішення ситуації:

1) Працівник повинен написати заяву про те, щоб з його заробітної плати відраховували не 30, а 50 % від прожиткового мінімуму на користь стягувача аліментів.

2) Продовжувати відраховувати із заробітної плати 30 % прожиткового мінімуму та чекати, доки надійде нова постанова державного виконавця з новим розміром та порядком здійснення відрахувань. Проте, ймовірно, державний виконавець за весь час з моменту набрання чинності законодавчими змінами до моменту ухвалення постанови нарахує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі різниці між 30 % та 50 %, і тоді все одно цю різницю потрібно буде сплатити.

Аліменти – власність дитини?

Новий закон чітко визначив правовий титул аліментів: відтепер такі кошти вважаються власністю дитини, а не того з батьків, на ім’я кого вони виплачуються. При цьому на отримувача аліментів покладається обов’язок розпоряджатися аліментами тільки за цільовим призначенням в інтересах дитини. Інакше, якщо за результатами перевірки буде виявлено факт нецільового витрачання аліментів, то платник, як і раніше, може в судовому порядку вимагати внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у банку. Самостійно розпоряджатися такими коштами дитина зможе тільки по досягненню 14 років відповідно до норм цивільного законодавства.

Вплив ухилення від утримання дитини на поділ спільної сумісної власності

Згідно із нововведеннями при поділі спільного майна подружжя суд вправі відійти від презумпції рівності їх часток, якщо один із подружжя ухилявся від участі в утриманні дітей. Таким способом особі, яка самостійно утримувала дитину, ніби компенсуються здійснені витрати.

Право вибору способу стягнення

Новелою законодавства стало розширення можливості отримувача аліментів щодо вибору способу стягнення. Так, за старим порядком аліменти визначались як частка від доходу платника, і тільки коли заробіток платника був нерегулярним (наприклад, у художників, музикантів, журналістів-фрилансерів тощо), то кошти стягувалися у твердій сумі. Зараз отримувач аліментів наділений винятковим правом в аспекті вибору того, як стягувати аліменти – в частці від доходу платника чи у фіксованій сумі. Більше того, одержувач аліментів в подальшому може в судовому порядку змінити спосіб стягнення коштів.

Таким чином, платник аліментів відтепер не може вплинути на вибір способу стягнення коштів, проте законодавець зберіг його право клопотати про зменшення розміру виплат, наприклад, у разі нецільового витрачання аліментів отримувачем або якщо змінився матеріальний стан, погіршилось здоров’я платника тощо.

Нові обставини, які впливають на визначення розміру аліментів

Законодавцем було доповнено перелік обставин, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Так, окрім стану здоров’я та матеріального становища дитини і платника аліментів, перебування інших осіб на утриманні платника, суд буде брати до уваги наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Тут спостерігаємо прогалину правової норми, адже не конкретизовано, чиє саме майно та кошти будуть враховуватися – лише платника чи отримувача аліментів також, а можливо, суди зважатимуть і на наявність майна у самої дитини. Практика покаже.

Цікаво, що на визначення аліментів тепер впливатимуть витрати і неофіційні доходи платника. При цьому мають значення куплені об’єкти рухомого чи нерухомого майна, вартість яких у 10 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи і джерело походження яких платник не довів. Наприклад, якщо особа до грудня 2017 року придбала автомобіль, будинок, туристичну путівку на суму понад 16 840 гривень, то суд повинен врахувати такі обставини при визначенні розміру аліментів. Обов’язок підтвердження наявності таких витрат покладається на стягувача. З огляду на це, отримувач аліментів може скористатися такими механізмами доказування, як, для прикладу, клопотання про витребування доказів судом, коли потрібне підтвердження туроператора про здійснену платником поїздку чи продавця про укладений договір купівлі-продажу із платником аліментів.

Це нововведення спричинить подвійні наслідки: по-перше, платнику буде складніше приховати неофіційні доходи у вигляді виплат “в конверті”, по-друге, в кілька разів може зрости сума аліментів, які вираховуються у частці від доходу.

Однак, урівноважуючи позиції сторін, законодавець обмежує максимально можливий розмір аліментів для кожної дитини десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку. Тобто до грудня 2017 року дитина до 6 років не може отримувати більше 14260 гривень за місяць, а дитина від 6 до 18 років – більше 17770 гривень.

Врахування судом витрат платника при визначенні розміру аліментів надає можливість призначити більшу суму виплат, а тому таке положення є досить прогресивним для українського законодавства.

Спрощення судового процесу

Позитивним аспектом новацій законодавства є можливість звернення до суду із вимогою про стягнення аліментів в порядку наказного провадження. Це означає, що рішення суду із чітким визначенням розміру аліментів буде прийнято вже протягом трьох днів з моменту відкриття провадження.

У заяві про видачу судового наказу викладається вимога про стягнення аліментів у розмірі четвертої частини доходу платника на одну дитину, третини доходу – на двох дітей, половини доходу – на трьох і більше дітей. Отримувач аліментів може зазначити в заяві і про бажання отримувати аліменти у фіксованій сумі (50 % прожиткового мінімуму). При цьому закон забороняє платнику аліментів звертатися до суду із заявою про скасування судового наказу.

Процедура наказного провадження фактично звільняє одержувача виплат від довгих судових тяганин, які часто супроводжували процес стягнення аліментів, адже тепер не потрібен виклик сторін до суду, заслуховування їх пояснень і взагалі проведення судового засідання. Крім того, платник не зможе створювати штучні перепони для розгляду судом у позовному провадженні справ про аліментні зобов’язання, оскільки нові зміни до Закону забороняють зупиняти такі провадження з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини чи спілкуванні з нею.

Такий підхід у першу чергу спрямований на захист інтересів дитини, яка не може чекати, поки батьки місяцями вирішують питання про майно, батьківство тощо. Спочатку суд матеріально забезпечує дитину, а далі розглядає скарги невдоволених, як правило, тих осіб, які ухиляються від сплати аліментів.

Питання судового збору

Законодавцем було також розширено перелік справ, під час розгляду яких позивач звільняється від сплати судового збору. Так, тепер не потрібно сплачувати судовий збір не лише у справах про безпосереднє стягнення аліментів, але й у справах, що стосуються оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів чи зміни способу їх стягнення. Безперечно, тут вбачається гуманістичний підхід до вирішення справ у сфері аліментних зобов’язань.

Відповідальність за аліментну заборгованість

Змін зазнало і положення законодавства про сплату неустойки у разі заборгованості за аліментами. Так, законодавець конкретизував, що пеня у розмірі 1 % за кожен день прострочення буде виплачуватися від дня прострочення до дня повного погашення заборгованості або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. При цьому сума такої неустойки не може перевищувати 100 % заборгованості. Дане нововведення захищає інтереси платника аліментів, оскільки убезпечує його від сплати надмірно великих сум неустойки. Можливо, це деякою мірою стимулюватиме до виконання платниками аліментів своїх зобов’язань та погашення наявних заборгованостей.

Крім того, закон передбачає відповідальність за порушення щодо сплати додаткових витрат на дитину: у такому випадку сума заборгованості виплачується із урахуванням індексу інфляції за час прострочення і 3 % річних.

Висновки

Отже, нещодавні нововведення торкнулися багатьох аспектів, пов’язаних зі стягненням і виплатою аліментів. Зокрема, необхідно відмітити такі позитивні зміни для дитини та отримувача аліментів, як суттєве збільшення мінімального розміру аліментів, законодавче закріплення права власності дитини на аліменти, можливість вибору способу стягнення коштів у твердій сумі або частині доходу, врахування всіх видів доходів платника (в тому числі прихованих) та здійснених ним витрат при визначенні розміру виплат, можливість оперативного вирішення питання про стягнення аліментів шляхом наказного провадження тощо. Одночасно закон містить деякі плюси і для платника аліментів, зокрема, встановлено верхню межу розміру аліментів та неустойки у разі виникнення заборгованості.

Звичайно, зміни до законодавства у сфері аліментних зобов’язань повністю не вирішують усього спектру наявних проблем. Так, залишається відкритим питання щодо впровадження дієвого механізму виконання судових рішень. Тим не менш, зазначені нововведення хоча б частково, але усувають можливості платника щодо ухилення від утримання дітей і затягування судового процесу, конкретизують норми закону, пов’язані зі стягненням аліментів.

Придатко София
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий