Записи

интеллектуальная собственность

СТАТТІ 11, 13 ДИРЕКТИВИ ЄС ПРО КОПІРАЙТ ЗАГРОЖУЮТЬ ПЕРЕФОРМАТУВАННЯМ ЦИФРОВОГО РИНКУ

ukrayina-priyednalasya-do-yedinogo-cifrovogo-rinku-yes-9543

На початку липня 2018 року на розгляд Європейського парламенту буде представлено дві неоднозначні норми у сфері авторського права – відомі як стаття 11 та стаття 13 – попередньо схвалені Комітетом з правових питань ЄС 20 червня цього року.

Суть нововведення статті 13 Директиви про копірайт (Directive for Copyright до Digital Single Market Directive) в тому, що всі інтернет сервіс провайдери мають здійснювати автоматичну фільтрацію будь-яких публікацій користувачів, шляхом пропускання через базу охоронюваних авторським правом творів та видалення тих, що відмічені «прапорцем».

Досі зобов’язання хостинг-провайдера визначалися статтею 14 Директиви про електронну комерцію (Ecommerce Directive), якою передбачена збалансована модель відповідальності, за якою користувачі, які завантажують контент в інтернеті, самостійно несуть відповідальність у разі порушення авторських та суміжних прав, тоді як онлайн платформи зобов’язанні видаляти контент після того, як його незаконність доведена до їхнього відома.

Контроверзи виникають також зі статтею 15 вказаної Директиви, якою передбачене широко відоме застереження safe harbor, а саме що держави-члени ЄС не мають покладати на провайдера ні обов’язку з моніторингу інформації, яку ті передають чи зберігають, ні з активного пошуку фактів, що вказують на незаконну діяльність. Положення цієї статті підтримують захисний бар’єр від перетворення інтернету на контролюючі пункти, в яких потік інформації відфільтровується, контролюється та блокується державою. Окрім того, своїм рішенням у справі «Scarlet Extended VA v. SABAM» (Case C-70/10) Європейський Суд справедливості вказав, що покладення на провайдера вимоги із застосування фільтрувальних систем для моніторингу даних користувачів з метою попередження майбутніх порушень права інтелектуальної власності прямо протирічить статті 15 Директиви про електронну комерцію.

Натомість використання «технологій з розпізнавання контенту», передбачених пропонованою статтею 13, закріплює саме такий обов’язок з моніторингу інформації, що суперечить чинному законодавству ЄС. Дискусійним є також формулювання «доцільні та пропорційні» дій провайдерів із захисту авторських прав, яке відкриває широкий простір для втручання у свободу висловлювання та свободу інформації.

Активісти, серед яких Wikimedia, Creative Commons, Copyright for Creativity, вже назвали положення статті 13  такими, що загрожують «знищенню інтернету яким ми його знаємо». У відкритому листі 123 СЕО, науковці, політики та інші діячі зазначають, що покладення відповідальності за контент безпосередньо на хостинг-провайдера означатиме трансформацію інтернету від відкритої платформи інновацій до інструменту автоматизованого контролю за користувачами.

Головною загрозою у переформатуванні відповідальності вони вбачають те, що такий «робо-копірайт-режим» запровадить широкогабаритну цензуру на контент, який користувачі розміщують онлайн. Будь-який блогер, який розміщує зображення з інтернету, геймер, який ділиться живим стрімом відеогри, користувач, який публікує меми, митець, який створює пародії, музикант, який реміксує треки, – у зоні ризику. По-друге, стаття 13 може знищити європейські старт-апи, малий та середній бізнес, який просто не зможе забезпечити себе технологіями автоматичного фільтрування. Врешті робота автоматизованої системи може піти не так, адже на сьогодні відомий вже не один прецедент, коли аналогічна система «ContentId» на платформі «YouTube» блокувала відео, які жодним чином не порушували авторських прав. Варто також зазначити аргументи проти адекватності розпізнання комп’ютеризованими системами творчого та культурного внеску у пародіях, карикатурах чи інших переробках захищених авторським правом творів.

Інститут інновацій та конкуренції Макса Планка зауважив, що зобов’язати платформи застосовувати технології, що ідентифікують та фільтрують дані кожного окремого користувача перед завантаженням на доступні для широкого загалу сервіси, протирічить статті 15 Директиви про гармонізацію деяких аспектів авторських та суміжних прав в інформаційному суспільстві (InfoSoc Directive), а також статтям 8, 11, 16 Хартії основних прав Європейського Союзу.

Статтею ж 11 Директиви про копірайт пропонується впровадити «податок на посилання», яким на інтернет-компанії покладається обов’язок отримати дозвіл від видавців новин за використання фрагментів їхніх текстів. Так, на сайтах на кшталт Гугл чи Твітер часто відображається невелика частина статті перед тим, як користувач безпосередньо клікає на перегляд повного тексту. У разі прийняття норми від цих компаній вимагатиметься отримати дозвіл на використання цього фрагмента, а можливо, і виплати винагороди таким видавцям преси.

Реакцією на вказану норму також став відкритий лист 169 академіків, у якому вони закликають не обмежувати вільний обіг інформації, який є запорукою функціонування плюралістичного демократичного суспільства. У цьому листі висловлюється занепокоєння стосовно монополії прес-видавців на визначення винагороди за використання публікацій, яке може суттєво вплинути на журналістів, фотографів, фрілансерів та багатьох інших «позаінституційних» авторів новин, а також загострити асиметрію сфер впливу на медіа-ринку.

Ситницкая Анастасия
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий