Записи

налоговое право

Відсутність коштів – не причина для поновлення строків оскарження

131666

Відсутність у суб’єкта владних повноважень коштів, призначених для сплати судового збору, не може бути підставою для реалізації останнім права на апеляційне/касаційне оскарження в будь-який необмежений час після закінчення такого строку та підставою для поновлення зазначеного строку. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.11.2018 р. у справах №810/3539/17, №816/4651/15, №817/1371/17 та №815/6305/17.

Аргументуючи свою позицію, ВС посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», відповідно до якого «право на суд» не є абсолютним, держава може його обмежувати різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік обов’язково складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) та помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Враховуючи зазначене, Суд зробив висновок, що особа, яка утримується за кошти державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому відсутність у неї коштів для сплати судового збору не є підставою для поновлення строку апеляційного/касаційного оскарження.

Водночас, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України», Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у тому випадку, коли йдеться про питання загального інтересу (зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права), державні органи повинні діяти вчасно, в належний та якомога послідовний спосіб. На державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість та ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом та податкові органи зокрема зобов’язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти помилки, допущені органами державної влади, за кошти приватної особи, яка діяла добросовісно (в цьому випадку за кошти платника податку у зв’язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, ВС підкреслив, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважною причиною пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Сокур Евгений
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий