Записи

международное право

Споживче кредитування по‑новому: чи стало краще?

Без названия

Споживче кредитування є однією з найпоширеніших сфер діяльності банківського сектору. Загальновідомо, що велика кількість споживчих кредитів разом з низькими ставками за такими кредитами стимулює розвиток економіки. В Україні рівень споживчого кредитування постійно зростає. Зокрема, у 2018 р. темпи зростання на ринку споживчих кредитів становили близько 40%, у порівнянні з 2017 р. Аналогічні темпи очікуються у 2019 р. Враховуючи нестабільну політичну та економічну ситуацію в Україні, громадянам іноді важко задовольняти свої потреби без використання споживчих кредитів. Таким чином, сьогодні кредити для великої кількості українців є засобом виживання.

До запровадження Закону України «Про споживче кредитування» права позичальників захищалися виключно Законом України «Про захист прав споживачів». Загалом, застосування його норм до правовідносин у сфері кредитування було логічним, але не зовсім простим. Закон України «Про захист прав споживачів» спрямований, передусім, на договори купівлі-продажу та договори про надання послуг. При цьому, хоча надання споживчого кредиту є послугою, але має низку особливостей, які повинні бути врегульовані окремим нормативним актом.

До того ж Угода про асоціацію між Україною та ЄС вимагає гармонізації у сфері кредитування. Отже, прийняття окремого закону, який врегулював би відносини щодо споживчого кредитування, стало питанням часу. До запровадження Закону України «Про споживче кредитування» банкіри говорили про те, що він значно розширить права позичальника і створюватиме чимало нових обов’язків для банківських та інших фінансових установ.

Дійсно, законодавець встановив низку нових засобів захисту прав позичальника:

право на отримання вичерпної інформації про умови кредитування перед укладенням договору;
право відмовитися від кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладення;
право раз на місяць отримувати інформацію про стан виконання зобов’язань та розмір заборгованості;
право достроково повернути кошти без додаткових платежів;
право на обмеження розміру пені за простроченим зобов’язанням у розмірі 15% від суми боргу та загальної суми штрафів і пені — половиною суми отриманих кредитних коштів.

Окрім того, Закон України «Про споживче кредитування» обмежує рекламні можливості кредитодавця. Сьогодні кредитодавець не може використовувати популярні формулювання щодо «безкоштовних» кредитів, кредитів «без документів» та інші вислови, що вводять споживача в оману. Закон України «Про споживче кредитування» змусив банки та інші фінансові установи повідомляти річну процентну ставку. Це вкрай важливо, оскільки саме цей показник дає реальне розуміння того, чи є той або інший споживчий кредит справедливим.

Сьогодні величезну популярність мають «мікрофінансові організації». Спочатку вони заявляють про ставку за кредитом у розмірі 2% на день. На перший погляд здається, що це дуже мало. Однак після перерахунку на річну процентну ставку стає зрозуміло, що такий кредит не лише не дешевий, але й надзвичайно дорогий — 730% на рік! Тобто обов’язок щодо повідомлення споживача про реальну річну ставку може запобігти зайвим витратам споживача.

Важливим залишається питання щодо переліку кредитних договорів, які не регулюються Законом України «Про споживче кредитування». До них належать кредитні договори зі строком дії до одного місяця та кредити, розмір яких становить менше ніж розмір однієї мінімальної заробітної плати.

Отже, для використання прав та гарантій, передбачених Законом України «Про споживче кредитування», а також для виконання фінансовою установою обов’язків, позичальник має звернути особливу увагу на те, чи поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування» на кредитний договір, що укладається.

Загалом, прийняття Закону України «Про споживче кредитування» саме з такими положеннями відповідає праву Європейського Союзу. Зокрема, аналогічні норми містить Директива 2008/48/ЄС про кредитні угоди для споживачів.

На сьогодні немає великого обсягу судової практики щодо застосування норм Закону України «Про споживче кредитування». До того ж взагалі відсутня практика Верховного Суду. Проте все ж таки певна судова практика вже сформувалася. Далі піде мова про судові рішення щодо правовідносин, які регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Обмеження розміру пені працює не завжди

Вінницький міський суд Вінницької області розглядав справу про стягнення заборгованості за договором про споживче кредитування. Позивач (фінансова установа) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про споживче кредитування, мотивуючи тим, що між ТОВ «ФК є гроші», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Преміум актив», та ОСОБА_1 21.06.2018 р. був укладений договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого останній отримав 2000 грн. Позичальник не виконував взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого станом на 01.10.2018 р. у нього утворилася заборгованість у розмірі 9927,40 грн, яка складається з 2000 грн заборгованості за кредитом, 3607,40 грн процентів за користування кредитом та 4320 грн пені.

У п. 7.1. договору передбачено право позикодавця на стягнення з позичальника пені у розмірі 3% від залишку суми позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. При цьому суд зазначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування». За результатами розгляду справи суд повністю задовольнив позовні вимоги.

Ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також не може бути більшою ніж 15% від суми простроченого платежу. Очевидно, що розмір пені, визначений у позовних вимогах, перевищує 15% від суми простроченого платежу, а отже, не були враховані положення Закону України «Про споживче кредитування».

Без законодавчо визначених умов договір вважається неукладеним

Харківський районний суд Харківської області розглядав справу про визнання договору про споживче кредитування недійсним. Позивач (споживач за договором про споживче кредитування), обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що між ним та ПАТ «Ідея Банк» був укладений кредитний договір, в якому грубо порушені норми матеріального права, в тому числі положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання достовірної інформації про послугу (кредит).

Зокрема, порушуючи вимоги ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач перед укладенням кредитного договору не надав позивачеві інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору. Спірний договір не містить реальної процентної ставки, порядку та умов відмови від надання й одержання кредиту, відповідальності банку за порушення умов договору, порядку дострокового повернення кредиту та загальної вартості кредиту, що суперечить вимогам ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд дійшов висновку, що оспорюваний договір не містить всіх істотних умов, визначених Законом України «Про споживче кредитування». Отже, вказаний договір є неукладеним, тобто таким, що не спричинив настання юридичних наслідків і виникнення відповідних прав та обов’язків у сторін.

Неправдива реклама — порушення правил конкуренції?

07.11.2017 р. Антимонопольний комітет України прийняв рекомендації щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Зокрема, АМК дійшов висновку, що поширення в рекламі інформації «Справедливий кредит 0% на 24 місяці платити легко!» є таким, що вводить споживачів в оману. Незважаючи на те, що реклама зазначеного кредиту розповсюджувалася до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», АМК визначає використання цієї реклами таким, що не відповідає законодавству.

Рекомендується вжити заходів для забезпечення додержання норм Закону України «Про споживче кредитування» та усунення причин виникнення порушення у вигляді поширення інформації про можливість придбання товарів, які реалізуються за рахунок кредиту від певних фінансових установ, а також про умови такого кредитування, яке здійснюється у спосіб, що може вводити споживачів в оману.

В іншому рішенні щодо реклами ТОВ «ДІЄСА» «ЧИСТА РОЗСТРОЧКА!» АМКУ дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування», в рекламі стосовно надання споживчого кредиту забороняється зазначати, що споживчий кредит може надаватися без документального підтвердження кредитоспроможності споживача (позичальника) або що кредит є безпроцентним чи надається під нуль процентів, а також іншу аналогічну за змістом та сутністю інформацію.

Висновки

Загалом, прийняття Закону України «Про споживче кредитування» мало на меті підвищення рівня захисту позичальника у правовідносинах з позикодавцем. Позичальник має можливість отримати більше інформації про кредит, що дозволяє оцінити його реальну вартість. До того ж обмеження недобросовісної реклами зменшує ризики введення в оману та обрання невигідних для споживача умов.

Незважаючи на заяви фінансових установ про те, що Закон України «Про споживче кредитування» скоротить обсяги кредитування, сьогодні ми бачимо, що це не так. Ринок споживчого кредитування продовжує зростати. Водночас споживачі стають більш захищеними від використання позикодавцем несправедливих умов у кредитному договорі. Однак у будь-якому випадку перед укладенням кредитного договору позичальник має уважно ознайомитися з положеннями кредитного договору, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» містить низку норм, що дозволяють уникати виконання його положень.

Марина Іванюк
оставить комментарий
Имя *
Электронная почта *
Вебсайт *
Комментарий